я пишу на стіні, бо
так, як на мене, - правдивіше. Бо хто?? Буде марнувати час і сили, ще й болить
рука, щоб писати непотріб в вертикальному положенні і ручка не пише.
А я – земля і крізь мене проростає повітря, а
потім візерунки.
зараз ніби все
мерехтить і рухається зсередини. Закриєш очі – інший світ і він неодмінно
рухається.
Відкриєш – а тут
все у візерунках які якось теж передають те що в мозку. Бо там все об*ємне, а
тут мерехтить. Треба торкатись ніжно. Світ зрозуміє і втішиться. Земля.

Немає коментарів:
Дописати коментар