я пишу на стіні, бо так, як на мене, - правдивіше. Бо хто?? Буде марнувати час і сили, ще й болить рука, щоб писати непотріб в вертикальному положенні і ручка не пише.

А я – земля і крізь мене проростає повітря, а потім візерунки.

зараз ніби все мерехтить і рухається зсередини. Закриєш очі – інший світ і він неодмінно рухається.

Відкриєш – а тут все у візерунках які якось теж передають те що в мозку. Бо там все об*ємне, а тут мерехтить. Треба торкатись ніжно. Світ зрозуміє і втішиться. Земля.