вівторок, 14 січня 2014 р.

я живу на слоні. тут мій дім. він солоний на смак
в безупинному русі мій слон. і коліна важкі
він іде безупинно. злякався маленький грак.
я сиджу на хребті, а оце - мої рюкзаки.

цей - для гір. є у ньому казан і немає взуття
цей - для міст. тут нотатників яблучний білий дим
цей великий - для інших аспектів мого життя
а навколо мій дім. все на цьому слоні - мій дім.

тут дрібненька трава - непохитна суворість ліній
молитовні волошки і сині вершини гір
там, де дикі коти у власній своїй країні
несподіваних мандрівників провокують на мир.




вівторок, 7 січня 2014 р.

все почається з нового записника.

27.12.2013

чіпко впиваюся шкірою в нігті
ти так далеко летіти чи бігти
я байждужію. немає різниці
більш незначної аніж у віці.

гілля так проситься в вікна вагону
пані парфумляться самогоном
я роззуваюсь. вологі шкарпетки
в нагрудній кишені чотири таблетки.

малюю на кволому нігті давида
моя субмарина вже вкотре підбита
рядки ж усе довші і більш обважнілі
як круглі маленькі обпіки на шкірі.