втома.
наче  й літо, але немає часу на відпочинок.

все (всі) що було надважливим ще пів року тому - зараз здається просто смішним

обираю свободу.
так, всупереч моїм ( і не лише) планам, я знову відігріта, люблена, тішена.

почався якийсь більш-менш стабільний період. якщо раніше я не заперечувала, коли про мене казали "непостійна, мінлива, вітряна", коли Васілій кепкував з моїх захоплень "на місяць".
тепер все не так - знаю що роблю, знаю, що повинна робити, щоб плани матеріалізовувались
і це непостійне віддзеркалення по ту сторону гір лие врівноважує мене.

нарешті. я так довго чекала цього. мене носило світом, людьми, захопленнями. зараз же почуваюсь точкою, яка має магнітне поле. речілюдиподії самі притягуються до мене, наближаються, зникають
я ж споглядаючи цей хаотичний рух залишаюсь незворушною.

більість змін прийшло з першим днем травня. обоє моїх найближчих друзів тоді поїхали від мене надовго. доплелись дреди, я переїхала до гуртожитку. тоді я раптово стала дуже самотньою і прекрасно-вільною.з того часу я обросла новими залежностями, повернулось і дещо з минулого, але оте осяйне розуміння "щоянікомунічогоневинна" залишилось зі мною.

сподіваюсь, що назовсім.

ніч, кусючі комахи
паяю важкими металами гостре скло
у дерев*янній майстерні 2 на 3 метри.

люблю.

в думках зараз звірятко, цімбор, нат і віль.

амен.