обережно.

Нині.

якщо нервуватись - вулканічні кролики починають дряпатись

а подряпини від них довго заживають

бо коли всередині спокійно чи нудно - нікого немає

а якщо водночас хочеш всіх обіймати і роздавати цукорки та укидати табуретами в бетонну стіну - все це вилазить боком

і поки не домалюєш - буде приходити

виправляєш поки папір не почне рватись

тоді малюнок проявляється на нижньому

а якщо не намагатись - то бачитимеш обриси на всіх однотонних поверхнях

сподіваюсь, ви здаєте собі справу з того, що ваша цві то не я і не варто їй потім про це розповідати.

З водою.

Коли страшно - лізу в воду, сиджу боса з мокрими ногами на березі. В ногах дерева. Вже не так страшно. Але вони все ще поруч Знову як тоді з вами....... Фак це все неправда Якраз коли вже не в воді була. Навіть піти не можу. Вони хочуть щоб я щось зробила Ніг вже не маю. Хіба в воду як риба. Але вони хочусь щось інше. Це ті, що вчора померли. Його немає. Він не тут. Треба якось допомогти а я не вмію... 

Ідентична - спитайте. чи вони не говорять?

Їх двоє і вони такі холодні., а страшно ніби багато. Нехай заберуть мову  Вони не кажуть, просто дивляться близько стоять, бігають повертаються Вони не винні що померли, я бачила але нічого не зробила. Вони зайшли по груди в річку і я втекла, здається, не підуть за мною. Вони не підуть, але будуть поруч  Я бачу їх з мосту, досі там стоять А ще нещодавно казала котофалку, що нікого не бачу, що все добре. Не вийде. Я їз запитувала. Вони не розуміють що сталось, а я не можу їм сказати. Вони самі пережили життя, вони повинні самі зрозуміти смерть.    Напевно і я маю зрозуміти. Можливо і справді можу щось змінити, якщо просять в мене. Складно думати коли страшно В будь-якому разі. Вибачте. Я повинна сама.

1

 плачуть. раніше таке лише від лікарні було. і то трошки.

а вчора я думала що сплю,ходила по будинку, дозоляла вести мене з руку. аж до ранку. тепер в нас немає ножів.

а ще різко нелогічно переходжу на іше я різко переходжу з теми на тему . навітьзараз прочитала оце. ніби не я.

мені страшно. наавть як  снідла, всі мовчали а я чула голось і відповіідала. навіть щойно говорила з якоюсь дівчиною, подивилась на годинник а вона вже й никла.

вбачте за помилки в мене якийсь зір розфокусований.

найстрашніше, це коли  , а вони поїхали на роботу а мені страшно. 

перечитала передостанній лист до вас. там мало бути про собачку з червоним повідком. взагалі все не те.