пес.

48 годин бути частиною чогось більшого, довершенішого. наче латте, але подвійне. сідати до потягу - переривати цикл, розтягувати час ніби гумку, ніби розмотувати клубок, щоб через певний час, згортаючи повернутись до тебе.

до потягу зі мною йшов кіт. з протилежного боку, з іншого вокзалу, я повинна була йти сама.
але. але щось за мене боялось. і прийшов пес. розумний, теплий і ніжний. із закрученим в бублик набік  хвостом, з розплющеними очима.

третя ночі. довго ти мене чекав?
йти з вокзалу до гуртожитку - трохи більше години. ми йшли годину 10 хвилин. він не вів мене і не біг за мною. ми йшли разом.

спершу промайнуло "йому певно по дорозі зі мною" та.

йшов то поруч - наче на повідку, то забігав наперед і біг озираючись. на перехрестях чекав, коли йшла повільно - носом тицявся в п*яти, дозволяв гладитись. коли зайшла на заправку - по латте, він чекав під дверима. а коли зустрічали інших собак - говорив з ними а потім наздоганяв

пшенична сказала, що 
"-куди ти, з тією людиною? (зневажливо на слові людина) -проведу її, носом чую, що їй дурниці на п'яти наступають. -благородний ти пес, добрий. щасти тобі."

потім була машина на дорозі, я сказала 
- стій.
- ...( підійшов ближче, сів, дивиться на мене)

взагалі, я всю дорогу з ним говорила. людей ми не зустрічали, на мостах в топільче стояли дивлячись у воду. особливо на улюбленому моєму довго - підвісному.

 провів під гуртожиток. присіла на бордюр, спершу тулився до колін, а потім заліз за бордюр, закопався в листя, лежить.

провів до дверей.
"дякую, мудрий пес. ти певно з віршів Матіяш. доброї ночі. побачимось"

наш приблизний маршрут.