навколо стільки любові, що аж хапаю ротом повітря,
наче людина котра тоне.
а ніжність тим часом шовковими шаликами обплутує мені руки
зап*ястки та очі , затримуючись всього на мить.
допоки вітер не звільняє мене
від її тонких безсилих рученят
відпускає повільно та неохоче по одному пальчику
і не плине далі.

дякую осені.
дякую Вам
і вам всім.